Залізниця з 1870-х років обумовлювала буття цього району, тому ми тут і починаємо. Хоча вокзал в ті часи був не тут, а в іншому місці. Роздивимося старовинні світлини та мапи, аби це зрозуміти – та прямуємо до Залізничної колонії.

Центральна вулиця поселення залізничників царського часу. В декількох десятках метрів від вокзалу – й ніби інший світ... Роздивимося тут житлові котеджи, а також споруди хіміко-технологічної лабораторії та колишнього притулку, зведені видатним архітектором, на честь якого названо вулицю.

Зведена 1895 року, вона пов'язана з видатними релігійними діячами та історією незалежної української церкви як на початку ХХ ст., так і в наш час. Зберегла свої розписи, і практично не зачинялася, окрім короткого періоду.

Так просто іменем сталіна в 1930-х нічого не називали. Це був дійсно передовий паротяг свого часу. А зараз на теренах колишнього срср він такий один – тому монумент цей дійсно унікальний.

Пам'ятка радянської індустріалізації, зведена на початку 1930-х, має власну історію – в першу чергу, маємо пом'янути будинки та провулки, які пішли у небуття, коли цю станцію будували.

Колись тут так само була мережа провулочків, що йшли до самої Либіді. В одному з них збудували синагогу євреї, що юрмилися навколо базару на Галицькій (Перемоги) площі – недарма ж той базар прозвали «Єврейським». А за нею постала ще одна прецікава будівля – залізничної митниці. Здивовані? Так, біля Євбазу є, чому здивуватися.