Київ. Зима. Святкування.
Прогулянка казкою.
Дива, дива і ще раз дива...
А ще – легенди та цікаві історії з минулого, розказані на теплій веранді найзагадковішого будинку Андріївського узвозу.
Тепла екскурсія з гарячим чаєм та смаколиками. З різдвяними та новорічними лейтмотивами. З очікуванням на справжнє диво.
Згадуватимемо прадавні київські традиції; з'ясуємо, якими були зимові святкування саме в Києві в різні епохи, дізнаємося, як виглядав справжній київський вертеп та якими були колядники в старі часи.
Зрештою, буде і трохи жартівливого ворожіння (куди ж без ворожіння у зимові святки).
А перед тим, як ми потрапимо в теплий будиночок, ми розглядатимемо навколишню дійсність.
Спробуємо помічати дива скрізь, на кожному кроці.
Андріївська церква – диво.
Стародавня липа – диво.
Фундамент десятинної церкви – диво.
І далі – дива, дива, дива…
Маршрут екскурсії:
Зустрічаємося біля пам'ятника героям фільму “За двома зайцями” це вже прямо там помічаємо щось дивне, щось загадкове.
Йдемо до пам’ятного знаку на честь Апостола Андрія Первозванного”. Дізнаємося як він пов'язаний з Андріївською церквою, а як із зимою.
Йдемо до старої липи та до фундаменту десятинної церкви. Дізнаємося про часи Різдва у прадавні часи та у козацьку добу.
Вирушаємо вниз Андріївським узвозом.
Зупиняємося біля Будинка-Терема та дізнаємося зимову легенду, пов'язану з ним.
Зосереджуємося на трьох справжніх дивах – пам'ятниках Тарасу Шевченку, Ярославу Мудрому та княгині Ользі, створених Іваном Кавалерідзе.
Підходимо ближче до пам'ятників, переконуємося що вони дійсно дуже дивні.
Йдемо до будиночка, в якому колись мешкав “святий лікар” (так за життя називали лікаря Феофіла Гавриловича Яновського).
Йдемо до древнього середньовічного замку (який насправді зовсім не середньовічний і навіть зовсім не замок, але він дійсно є справжнім дивом, що прикрашає узвіз).
Дізнаємося чому подейкують що в ньому живуть привиди, а також як з ним пов'язані Тарас Шевченко та Леся Українка).
Підходимо до будиночка, де колись, за переказами, жили прототипи Сірків – мати, батько і донька (ймовірно Проня Прокопівна).
Підходимо до дуже дивного пам'ятника Миколі Гоголю, який сидить біля сходів, що ведуть на дуже дивне місце – головну київську Лису Гору, де і зараз регулярно відбувається зустрічі тих хто цікавиться магією, містикою та заграваннями з потойбічними силами.
Після цього підемо до теплого будиночку, де зігріваючись гарячим чаєм дізнаємося про те, що саме зараз час від часу відбувається на лихій горі, а також заслуховуємося цікавими зимовими київськими історіями.