Передбачення Святого Феофіла Київського в середині ХІХ столітті щодо монастиря, який буде засновано царственою жінкою, збулось в кінці ХІХ століття розбудовою Покровського монастиря на Кудрявці. Його засновницею стала представниця царської родини Романових, дружина Миколи Миколайовича старшого, у дівоцтві принцеса з роду Ольденбургських, Олександра Петрівна. Завдяки складним та трагічним обставинам долі вона переїхала з розкішного столичного палацу до Києва і заснувала жіночу обитель на схилах гори. За дуже короткий термін в Києві з'явився новий жіночий монастир, який одночасно розбудовував і лікарні, які отримали назву на честь Миколая. Миколаївські лікарні стали сучасним медичним центром, де використовували нове обладнання та передові методики лікування та працювали кращі лікарі міста. Саме в монастирі Великої Княгині, як його прозвали кияни, з'явився перший в Російській імперії рентген апарат, який використовувався для діагностики лікарнями міста. Доля Княгининого монастиря, як і інших обителей Києва, наповнена періодами відродження та занепаду. Сучасність внесла свої корективи в розмірі території, відновлюються ворота, розписуються храми, вирує релігійне життя вже під захистом Святої Анастасії. Так після канонізації називають Велику Княгиню Олександру Петрівну.