Ця вулиця є рекордсменкою з перейменувань: назви її змінювалися 8 разів. «Вінтажні» підворітні, колоритні під’їзди, сквери зі скульптурами, непересічні пам’ятки архітектури, історії видатних особистостей – все це вулиця Гончара. Прогулюючись по ній, заглядаючи на подвір’я, часто-густо щільно забудовані двома-трьома рядами будинків, або ж, навпаки, шукаючи біля підніжжя старокиївського плато непомітні з вулиці особняки, ми ніби відвідаємо декілька епох і історії київської забудови, починаючи, принаймні, з 1870-х.

Ми піднімемося до «замку-хмародряпу», помилуємося найбільшим керамічним панно, зробленим в Києві до 1918 року, зайдемо до вестибюлю часів модерну, знайдемо милий фонтанчик в одному з дворів, дізнаємося, що таке «вулиця, якої нема» та де проходять підземні ходи середньовіччя.

А ще на прогулянці ми послухаємо про таке:

• Який будинок належав видатному фізикові бельгійського походження, ректорові трьох університетів;
• Яке тутешнє подвір’я часто приваблює кіношників;
• В якому будинку жили дві видатні жінки – мати та донька, а з якого вкрали дошку репресованому письменникові;
• Де знаходяться «малі Золоті ворота»;
• Чому ця вулиця – одна з найбільш «польських» у Києві;
• Де можна побачити символи праці, встановлені до більшовицького перевороту, а де – неочікувано доброзичливих істот з давньої міфології.