Деякі вулиці тут ще не так давно звалися «просіками», «надзірні сосни» Святошина увічнив в поезіях Василь Стус – «найбільш святошинський» з поетів, і навіть зараз, примруживши очі та увімкнувши уяву, можна відчути себе серед соснового бору.
Протягом прогулянки побачимо старі дачні будинки, що збереглися – принаймні, зазирнемо за паркани, що їх оточують. Деякі з дач – пам'ятки архітектури, інші демонструють рядову забудову старих часів, але самим фактом збереженості варті уваги.
Отже, ми дізнаємося, чому в 1930-х віддалену частину району зробили секретною, але після Другої Світової все змінилося. А ще побачимо дачу міського голови, який на початку ХХ ст. понад 10 років керував Києвом. Дача цього поважного пана часто фотографувалася (ох, вже ці папарацці сторічної давнини!), тож порівняємо її колишній вигляд з сучасним. Ще одну прецікаву дачу знесли 2008 року, хоча на ній відпочивав Грушевський, а збудована вона представником однієї бурхливої вдачі родини з козацької аристократії. Пом'янемо її розповіддю та світлинами.
Також на нас чекають затишні сквери, маленькі «фішки»-пам'ятники, «забутий» на церковному подвір'ї дачний будинок й навіть… «таємниці» старих телеграфних стовпів.